Подивилася фільм «Однієї тихої ночі» — і це не просто різдвяний фільм, а дуже темний, зловісний і одночасно дивно жорстокий слешер. Коли дізнаєшся, що Біллі в дитинстві був свідком вбивства своїх батьків людиною в костюмі Санти, стає страшно. Фільм не соромиться жорстокості — це не просто легкий хорор, тут є справжня кров і насильство. Але режисер збалансував це темне насильство... Читать отзыв Подивилася фільм «Однієї тихої ночі» — і це не просто різдвяний фільм, а дуже темний, зловісний і одночасно дивно жорстокий слешер. Коли дізнаєшся, що Біллі в дитинстві був свідком вбивства своїх батьків людиною в костюмі Санти, стає страшно. Фільм не соромиться жорстокості — це не просто легкий хорор, тут є справжня кров і насильство. Але режисер збалансував це темне насильство з моментами глибоких емоцій: помста Біллі — не просто “вбивати заради вбивства”, а драматичний акт, наповнений внутрішньою боротьбою. Також дуже цікаво, що є романтичний елемент — його стосунки з іншими героями у фільмі не просто допоміжні, а важливі для розкриття характеру Біллі. Після перегляду в мене залишилося змішане відчуття: з одного боку — страх і тривога, а з іншого — співчуття до героя, який сам перетворився на те, чого боявся. І хоча це не “канонічне” різдвяне кіно, мені сподобалося, що це саме та історія, де свято перетворюється на кошмар.