Яценюк Арсений
Арсений Яценюк уроженец Черновцов. В 1996 году закончил Черновицкий государственный университет по специальности "правоведение". В 2001-м получил еще один диплом - Черновицкого торгово-экономического института Киевского торгово-экономического университета (специальность - "учет и аудит"). Кандидат экономических наук.
Трудовую деятельность Арсений Яценюк начал в декабре 1992 года президентом черновицкой юридической фирмы "ЮРЕК Лтд",... подробнее
Трудовую деятельность Арсений Яценюк начал в декабре 1992 года президентом черновицкой юридической фирмы "ЮРЕК Лтд",... подробнее
Политические деятели
Отзывы об Яценюк Арсений
вул. Командарма Каменєва, 8 корп.1, м. Київ, 01601
позивач: Шпагін Сергій Дмитрович
вул. Академіка Вільямса, б.75 кв.17, м. Одеса,
65122, м.т. 066-761-68-95, д.т. 048-749-43-00
електронна пошта: [email protected]
відповідач: Адміністрація Президента України
вул. Банкова, 11, м. Київ-220, 01220
відповідач: Міністерство соціальної політики України
вул. Еспланадна, 8/10, м.Київ-001, 01001
Адміністративний позов
про зобов`язання Адміністрації Президента України, Міністерства
соціальної політики України щодо розгляду колективного звернення
інвалідів України про їх правовий та соціальний захист відповідне вимог
Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України.
Мені, інваліду 1А групи від трудового каліцтва Шпагіним С.Д., інвалідами України, які знаходяться на реабілітації у Сакському спеціалізованому спинальному санаторії ім. М.М. Бурденка, Сакського міського товариства інвалідів «Товариш», Одеської громадської організації «Спортивний клуб інвалідів Одесабаскет», Одеської обласної спортивної организації інвалідів з порушеннями опорно - рухового апарату «Спорт ОРА» доручено відстоювати інтереси цих інвалідів у державних органах влади, правоохоронних та судових органах.
12.09.2011, мною, інвалідом 1А групи Шпагіним С.Д., було направлено колективне звернення інвалідів України щодо їх правового та соціального захисту відповідно вимог Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України на ім`я Президента України Януковича В.Ф. та на адресу Верховної Ради України.
З відповіді головного консультанта відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Бересневої Т.С. за № 09-0772.15.07/22-09.11 від 26.09.2011р. вбачається, що вказане звернення відповідно вимог ст.7 Закону України "Про звернення громадян" надіслано на розгляд Секретаріату Кабінету Міністрів України, Генеральній прокуратурі України.
03.12.2010 року у всесвітній день інвалідів, Президент України Янукович В.Ф. по телебаченню звернувся до всіх громадян України з пропозицією про те, що всі інвалідні проблеми, питання Він буде брати під особистий контроль.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про звернення громадян" контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян у межах своїх повноважень здійснює Президент України.
З вказаних причин інваліди України звернулися до шановного Президента України Януковича В.Ф. з надією вирішення наболілих проблем. Без сумніву ми стверджуємо, якщо б наше звернення було б у полі зору Президента України Януковича В.Ф., багато інвалідних проблем було б вирішено.
Однак, працівники Адміністрації Президента України вирішили інакше, не доповідати Президенту України про наше звернення, а направити його для розгляду до Секретаріату Кабінету Міністрів України та у порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" (далі Закон) не направили його також до Генерального прокурора України, де поставлені питання щодо проведення перевірок додержання законності про соціальний захист інвалідів України. Це вбачається з відповіді завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України Конюхова С. за № 22/110014-15 від 22.09.11 року.
Зверненнями від 13.10.2011, 27.10.2011, 13.12.2011 на ім`я Президента України Януковича В.Ф. ми оскаржили його відповідь та просили Конюхова С. притягти до відповідальності.
Так, ч.4 ст.7 вказаного Закону, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Всупереч зазначених норм Закону, знову саме Конюхов С. повертав нам скарги та надав відповідь за №22/147083-15 від 29.12.2011. Така позиція завідувача відділом Конюхова С. підтвердила ту обставину, що Генеральна прокуратура України перевірки додержання законності та доводів, вказаних у колективному зверненні, не здійснила.
Також, Міністерство соціальної політики України, куди пересилалося колективне звернення, надало відповіді-відписки за № 1782/19/134-11 від 31.10.2011р. та за № 163/19/93-11 від 19.12.2011р., з яких вбачається, що усі доводи інвалідів не перевірені, відповідей на поставлені питання не надало, пропозиції щодо внесення змін чи доповнень до чинного законодавства взагалі не розглянуло.
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Частиною 1 ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Ч.4 цієї статті Закону вказується, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
В порушення вищевказаних вимог Закону, зазначеними вище відповідями Міністерства роз’яснено діюче законодавства України, яке є загальнодоступним; жодна з пропозицій, які поставлені у колективному зверненні, не розглянута та про результати розгляду цих пропозицій не повідомлено, одночасно і відмови в задоволенні вимог колективного звернення не отримано.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України 6 квітня 2011 року №389/2011, Мінсоцполітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення.
Одним із основних завдань Мінсоцполітики України є формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тощо (ст. 3 Положення).
Отже, питання удосконалення нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями відноситься до компетенції вищезгаданого міністерства.
У колективному зверненні від 12.09.2011 року, інваліди України просили доручити відповідним органам влади (Мінсоцполітики України) підготувати пропозиції та увійти з законодавчою ініціативою у Верховну Раду України щодо захисту прав з питань звернень громадян з фізичними обмеженими можливостями у державні органи влади, правоохоронні, судові органи шляхом відправлення поштою рекомендованих листів безкоштовно. Ця обставина пов`язана з тим, що багато інвалідів цієї категорії перебувають у ліжках, інвалідних візках та не можуть самостійно звернутися на прийом до вказаних органів щодо захисту своїх прав. Більш того, до листів доводиться додавати докази неправильного прийняття рішень, які оскаржуються. Як інвалідам захищати свої права? Чому вказана категорія інвалідів не має права щодо безкоштовного звернення до вказаних інстанцій?
Проте директор Департаменту соціального захисту інвалідів Мінсоцполітики України Полякова О. в порушення завдань Міністерства, передбачених ст. 4 Положення, не бажає розуміти інвалідів та надає роз`яснення за № 1782/19/134-11 від 31.10.2011р. про те, що відповідне чинного законодавства таких пільг для інвалідів не існує. Проте це не пільги для інвалідів, це їх права. Враховуючи такі відповіді, хто повинен займатися питаннями удосконалення нормативно-правових актів в цій сфері? Роз`яснення не надається.
У межах своїх повноважень ( ст. 4 Положення) Мінсоцполітики України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України. Наприклад, розробляє та вносить в установленому порядку пропозиції щодо удосконалення порядку забезпечення населення, зокрема інвалідів і людей похилого віку, технічними та іншими засобами реабілітації, спеціальними автотранспортними засобами та здійснює відповідні заходи.
Так, якщо ветеран Великої Вітчизняної війни стає інвалідом, він позбавлений можливостей отримати засоби догляду, реабілітації відповідно стану його здоров`я. Міністерством з цього приводу нічого не зроблено.
Кабінет Міністрів України на пропозиціях Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України приймає постанови про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, Переліку технічних та інших засобів реабілітації, Переліку лікарських засобів, які не завжди відповідають стану здоров`я інваліда чи порушують його права на їх придбання. Наприклад, чому інваліда обмежують у придбанні автомобіля та електричного візка одночасне, якщо за станом здоров`я йому необхідні ці засоби пересування? А якщо за станом здоров`я та рішенням МСЕК інваліду необхідні полегшена інвалідна коляска до 8 кг вагою, ортопедичний матрац, спортивна кушетка, велотренажер, станок-вертікалізатор, памперси, ліки імпортного виробництва, а у Переліку їх не має, чому порушуються його права? З цього приводу також нічого не зроблено. До речи, дотепер не переглянуті норми забезпечення інвалідів бензином до спецавтомобіля.
Постановою Кабінету Міністрів України визначена компетенція районних управлінь праці та соціального захисту населення, які за рахунок коштів державного бюджету забезпечують безоплатними путівками до санаторно-курортних установ інвалідів усіх категорій та супровідних осіб. Велика чисельність інвалідів потребує постійної сторонньої допомоги. Порушенням, на наш погляд, є положення, якщо путівками без лікування не забезпечується супроводжуюча особа інваліда 1А групи з наслідками травм, захворюваннями хребта та спинного мозку чи є висновок МСЕК. На жаль, у існуючих санаторіях не можуть надати усі послуги та процедури цієї категорії інвалідів. Наприклад, інвалідам 1А групи недоступні усі водні, електричні процедури, перенести їх нікому. Прогулянки на території санаторію, за його межами недоступні. У кращому випадку, санітарки санаторію вивезуть на ґанок (лежи чи сиди і дихай). Разом з тим, супроводжуюча особа інших інвалідів 1 групи, відповідне чинного законодавства, має на це право. Це суттєве порушення прав інваліда 1 групи, тому що інвалідність встановлюється згідно стану здоров`я, а не з урахуванням причин її одержання (ст. 24 Конституції України).
Аналогічне положення у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Міністерство соціальної політики України замість внесення змін та доповнень до чинного законодавства, роз`яснює нам застаріле законодавство, яке порушує права та інтереси інвалідів.
Не організована при спрямуванні інваліда до санаторію його доставка від дому до потяга та зворотно. Нормативні акти відсутні.
Більш того, відповідно вимог ст. 14 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" реабілітаційні установи незалежно від свого статусу і відомчої підпорядкованості забезпечують якість реабілітації відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв і вимог до реабілітаційних заходів. Ст. 32 вказаного Закону передбачає для інвалідів, у тому числі з важкими формами інвалідності, які потребують реабілітації відповідно до висновків медико-соціальних комісій, створюються необхідні умови для отримання реабілітаційних послуг.
Однак в порушення вимог вказаного Закону ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (м.Київ) на протязі багатьох років не вклала ні копійки грошей для модернізації роботи Сакського спинального санаторія ім. М.М. Бурденка. Аналогічне становище відзначається в попередні роки. Наприклад, у 2010 році вказаний санаторій від своєї діяльності перерахував ЗАТ "Укрпрофоздоровниці" 5000000 грн. прибутку. Що зроблено для поліпшення лікування та перебування інвалідів у санаторії? Відповідаємо, нічого. Комфортність проживання у палатах не поліпшується. Фізкультурне-спортивне обладнання у залах ЛФК на рівні 70-80 років минулого століття, яке не удосконалюється. Над їдальнею, на третьому поверсі хтозна-скільки років пустує величезний зал, де можна відкрити спортивну залу, але керівництво вказаного Закритого Товариства це не хвилює. Багато процедур у санаторії для лежачих інвалідів не доступне тому, що відсутні підйомники. В основному у санаторії використовується жіноча праця, жінки піднімають, пересаджують інвалідів більш 100 кг вагою, потім багато з них хворіють на захворювання хребта. Ніякими нормативними актами не передбачене це, як професійне захворювання та не є страховим випадком? Не удосконалюється діяльність санаторія по лікуванню інвалідів. Велика чисельність інвалідів прибувають зі шкірними захворюваннями, цукрового діабету, інсульту, інфаркту міокарду. Разом з тим, у санаторії відсутні фахівці щодо лікування цих хвороб. Методи лікування не удосконалюються, ліків не має. Мінсоцполітики України не перевірило доводи інвалідів та стверджує про забезпечення догляду за хворими на належному рівні без сторонньої допомоги.
З полю зору працівників Міністерства соціальної політики України зовсім випала ціла низка питань щодо проблем інвалідності. З метою посилення уваги до проблем інвалідів видано не мало Постанов Верховної Ради України, Указів Президенту України, Кабінету Міністрів України.
У постановах Верховної Ради України № 560-ІV від 20.02.03р. та № 1690- ІV від 20.04.04р. мова йшла про стан забезпечення в Україні встановлених чинним законодавством соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів. До теперішнього часу позитивних змін з цих питань не настало. Проблемами інвалідності практично ніхто не займається. Тому знаходячись у інвалідному стані, у громадян виникає багато питань.
Чому прийняті постанови Кабінету Міністрів України погіршили становище інваліда в частині встановлення причин інвалідності. Наприклад, якщо особа направляється чи повертається з праці на громадському транспорті та отримує травму, то ця обставина не буде пов`язана з виробництвом? Визначається як загальне захворювання. У кінці 80-х на початку 90-х років усі постанови КМУ визначали такі травми, як пов`язані з виробництвом. На сьогодні становище відносне інваліда погіршене. Ми просили Міністерство соціальної політики України законодавчо усунути цю соціальну несправедливість і тому, що з платні вказаних громадян згідно законодавству утримуються страхові внески.
Залишилася не виконаною Комплексна програма вирішення проблем інвалідності, затверджена постановою КМУ № 31 від 27.01.1992 р. Наприклад, п.3 по створенню при поліклініках служби забезпечення інвалідів усіма видами медичної допомоги, починаючи з 1992 року. Вказане Міністерство ці проблеми бачити не бажає.
Правильну позицію щодо забезпечення інвалідів засобами реабілітації, які необхідні за станом здоров`я, але їх не має у Переліку технічних та інших засобів реабілітації, затверджених Кабінетом Міністрів України, зайняв Держнаглядпраці України у роз`ясненнях інваліду за № 013-Ш 1692/15-53 від 16.11.2010р. надав правильну правову оцінку та зробив висновок щодо необхідності удосконалення чинного законодавства або вирішення заяв про сприяння реалізації закріплених Конституцією України прав та інтересів. Мінсоцполітики України на це увагу також не звертає.
У Розпорядженні Президента України від 29.11.96р. мова йде про те, що Кабінету Міністрів України необхідне розглянути питання про налагодження вітчизняного виробництва крісел-визків для інвалідів на рівні світових стандартів. Минуло 12 років. 09.04.2008 року за № 575-р вийшло Розпорядження Кабінету Міністрів України на 2008-2009р.р. про впровадження інноваційних технологій у виробництво: технічних засобів реабілітації, засобів пересування для інвалідів. Дотепер нічого не має.
Чому не забезпечується путівкою без лікування супроводжуюча особа інваліда 1 групи з травмами і захворюваннями хребта та спинного мозку з постійним стороннім доглядом? Для інших категорій інвалідів 1 групи це передбачено постановою КМУ від 22.02.06 № 187.
Чому з числа родичів, особа яка здійснює постійний сторонній догляд за інвалідом 1 групи, за нею не зберігається на термін реабілітації інваліда, місце роботи та середня заробітна плата.
Чому засоби медичного догляду, які за станом здоров`я необхідні інваліду, такі, як: памперси, паперові простирадла, катетери та інше, не входять до Переліку виробів медичного призначення, що надаються безоплатно або на пільгових умовах відповідно до постанови КМУ від 29.11.06р. № 1652.
Чому законодавчо не передбачене те, що працівники органів праці та соціального захисту населення зобов`язані виявляти інвалідів (з моменту надходження до лікарень), брати їх на облік та вирішувати питання щодо лікування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації. В дійсності, працівник управління сидячи у кабінеті чекає інваліда, коли той звернеться за допомогою, подасть заяву за встановленою формою, та разом із заявою про взяття на облік надасть цілий ряд документів. Це що - соціальна допомога і захист інваліда чи бюрократія?
Всі вказані питання залишились поза увагою працівників Міністерства соціальної політики України.
Звертаємося до Вас, Шановний суд, щоб Ви відповідно до вимог вказаних Законів та Закону України "Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї" дали юридичну оцінку колективного звернення інвалідів від 12.09.2011 року відповідне вимог Конституції України та правову оцінку діям працівників Адміністрації Президента України, Міністерства соціальної політики України щодо його розгляду.
Щодо строків пред’явлення вказаного позову, повідомляю, що мною дотриманий процесуальний строк – шість місяців, визначений ч. 2 ст.99 КАС України, який обчислюється з моменту отримання відповіді з Міністерства соціальної політики України, а саме - 19.12.2011року за № 163/19/93-11, що надійшла поштою простою кореспонденцією.
Я є інвалід 1А групи від трудового каліцтва з постійним стороннім доглядом.
Згідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються інваліди I та II груп.
Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники, дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Отже, згідно вказаних Законів України я звільнений від сплати державного мита та судового збору.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України "Про звернення громадян", Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України 6 квітня 2011 року №389/2011, п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державне мито», п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ст.ст. 19, ч. 2 ст.99,ст. 106, 107, 159,161, ч. 2 ст. 162, 167 КАС України, -
Прошу:
1. Відкрити провадження за даним адміністративним позовом.
2. Визнати відповідь Адміністрації Президента України за №22/147083-15 від 29.12.2011 протиправною, а саме прийнятою в порушення вимог ч.4 ст.7 Закону України "Про звернення громадян".
3. Визнати відповіді Департаменту соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики за № 1782/19/134-11 від 31.10.2011р. та за № 163/19/93-11 від 19.12.2011р. протиправними, а саме прийнятими в порушення вимог ст.14, ст.15 Закону України "Про звернення громадян", Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України 6 квітня 2011 року №389/2011.
4. Зобов`язати Адміністрацію Президента України, Міністерство соціальної політики України розглянути згідно вимог Закону України "Про звернення громадян" колективне звернення інвалідів України від 12.09.2011 року.
5. Справу розглядати за моєї відсутності, повідомляючи мене про процесуальні дії та рішення суду згідно вимог КАС України.
Додатки відповідно до кількості сторін на ___арк:
- копії адміністративного позову;
-відповідь Адміністрації Президента України за №22/147083-15 від 29.12.2011;
-відповіді Департаменту соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики за № 1782/19/134-11 від 31.10.2011р. та за № 163/19/93-11 від 19.12.2011р.;
- копії колективного звернення інвалідів України;
- копії довідки про інвалідність Шпагіна С.Д.
07.02.2012р. С.Д. Шпагін
2 согласны 1 не согласен
Комментарии к отзыву