Не забувайте про мораль! Жила була ромашка- тендітна і беззахисна вона росла веселою та безтурботною на сонячній галявині на яку щовечора приходили тварини, щоб відпочити від тяжких робочих буднів. Там завжди вітало почуття домашнього затишку для диких звірів, яких приручити було неможливо. Щодня звірі збиралися в неї на поляні й обговорювали своі проблеми, подіі, згадували минуле та планували майбутнє. Там вони забували свої турботи й справи, насолоджуючись кожною миттю життя, відчуваючи себе необхідними. Найкращим часом для ромашки було літо – в цей час радості і веселощів вона часто могла бачити друзів. Але квіточку ніколи не полишало відчуття страху – каркання ворони було завжди очікуваним, та приходило несподівано. Корінь квіточки щоразу тремтів. "Скоро вони прийдуть," -думала ромашка і саме після цих думок вона бачила в небі гордий силует ворони. А ось і поважно вивалювався ведмідь, який завжди ніс ковшик з водою для улюбленої рослинки. Підкрадаючись – уїдливо посміхалась лисиця, немов хоче поцупити курку. Але щойно всі тваринки бачили ромашку, очі загорялися радісттю. Щастя у тому, що вони мали змогу бути собою, адже любов квітки була безкорисливою. Вона всіх освітлювала пелюстками радості. Після осяяного моменту поливання, починалися веселощі. Так проходило тепле літо. Коли почалась осінь, ромашка відчувала напругу та складність у дружньому колі. Не зрозуміло чому, відносини, які будувалися на "своій" атмосфері-рухнули. Але добрий корінь квітки не дозволяв видавати хвилювання, вона не могла розчарувати звірів. Найсумнішим було те, що ведмідь забував поливати ромашку, від чого квіточці становилось погано. Час ішов, а проблема залишалась. Життєрадісна квіточка посумнішала. Лапатий сніг засипав іі і коріння, пронизав холод. Це не просто була зима, уе був холод самотності, бо ніхто не зігрівав ромашку. Друзі зовсім забули про неї. Ворона більше не прилітала, ведмідь не поливав, а лисиця не намагалася обхитрити. І це був страший сон, головний герой в якому самотність. Єдине, що ще зігрівало ромашку – надія на прийдешню весну і об'єднання сім'і, якій необхідно дарувати радість.
Фестиваль «Нова Масляна» с СТБ состоится 16 и 17 марта в Киеве на территории Экспоцентра (ВДНХ). «Нова Масляна» - уникальный кулинарный фестиваль для всей семьи, который впервые в Украине соберет лучших поваров кулинарных шоу, звезд самых масштабных программ СТБ. Любимый шеф-повар зрителей СТБ Эктор Хименес-Браво обещает гостям Фестиваля много интересного.... детальніше
Відгуки про Масленица на СТБ
Жила була ромашка- тендітна і беззахисна вона росла веселою та безтурботною на сонячній галявині на яку щовечора приходили тварини, щоб відпочити від тяжких робочих буднів. Там завжди вітало почуття домашнього затишку для диких звірів, яких приручити було неможливо. Щодня звірі збиралися в неї на поляні й обговорювали своі проблеми, подіі, згадували минуле та планували майбутнє. Там вони забували свої турботи й справи, насолоджуючись кожною миттю життя, відчуваючи себе необхідними.
Найкращим часом для ромашки було літо – в цей час радості і веселощів вона часто могла бачити друзів.
Але квіточку ніколи не полишало відчуття страху – каркання ворони було завжди очікуваним, та приходило несподівано. Корінь квіточки щоразу тремтів. "Скоро вони прийдуть," -думала ромашка і саме після цих думок вона бачила в небі гордий силует ворони. А ось і поважно вивалювався ведмідь, який завжди ніс ковшик з водою для улюбленої рослинки. Підкрадаючись – уїдливо посміхалась лисиця, немов хоче поцупити курку. Але щойно всі тваринки бачили ромашку, очі загорялися радісттю. Щастя у тому, що вони мали змогу бути собою, адже любов квітки була безкорисливою. Вона всіх освітлювала пелюстками радості. Після осяяного моменту поливання, починалися веселощі. Так проходило тепле літо.
Коли почалась осінь, ромашка відчувала напругу та складність у дружньому колі. Не зрозуміло чому, відносини, які будувалися на "своій" атмосфері-рухнули. Але добрий корінь квітки не дозволяв видавати хвилювання, вона не могла розчарувати звірів. Найсумнішим було те, що ведмідь забував поливати ромашку, від чого квіточці становилось погано.
Час ішов, а проблема залишалась. Життєрадісна квіточка посумнішала. Лапатий сніг засипав іі і коріння, пронизав холод. Це не просто була зима, уе був холод самотності, бо ніхто не зігрівав ромашку. Друзі зовсім забули про неї. Ворона більше не прилітала, ведмідь не поливав, а лисиця не намагалася обхитрити. І це був страший сон, головний герой в якому самотність. Єдине, що ще зігрівало ромашку – надія на прийдешню весну і об'єднання сім'і, якій необхідно дарувати радість.
відгук
Коментарі до відгуку