АЗС ЛУКОЙЛ

ЛУКОЙЛ - одна з найбільших міжнародних вертикально інтегрованих нафтогазових компаній.

Відповідно до Постанови Уряду РРФСР від 25 листопада 1991 року було створено державний нафтовий концерн ЛУКОЙЛ.

Основними видами діяльності Компанії є розвідка і видобуток нафти і газу, виробництво нафтопродуктів і нафтохімічної продукції, а також збут виробленої продукції. Основна частина діяльності Компанії в секторі розвідки і видобутку здійснюється на території Російської Федерації, основною ресурсною базою є Західний Сибір.

ЛУКОЙЛ володіє сучасними нафтопереробними, газопереробними і нафтохімічними заводами, розташованими в Росії, Східній Європі та країнах ближнього зарубіжжя. Основна частина продукції Компанії реалізується на міжнародному ринку. ЛУКОЙЛ займається збутом нафтопродуктів у Росії, Східній і Західній Європі, країнах ближнього зарубіжжя і США.

ЛУКОЙЛ є другою найбільшою приватною нафтогазовою компанією у світі за розміром доведених запасів вуглеводнів. Частка Компанії в загальносвітових запасах нафти становить близько 1,3%, у загальносвітовому видобутку нафти - близько 2,3%. Компанія відіграє ключову роль в енергетичному секторі Росії, на її частку припадає майже 19% загальноросійського видобутку нафти і 18% загальноросійської переробки нафти.

Станом на початок 2007 року доведені запаси нафти Компанії становили 15 927 млн бар, газу - 26 597 млрд фут3, що в сукупності складає 20 360 млн бар н.е.

У секторі розвідки і видобутку ЛУКОЙЛ має якісний диверсифікований портфель активів. Основним регіоном нафтовидобутку Компанії є Західний Сибір. ЛУКОЙЛ також реалізує проекти з розвідки та видобутку нафти і газу за межами Росії: у Казахстані, Єгипті, Азербайджані, Узбекистані, Саудівській Аравії, Ірані, Колумбії, Венесуелі, Кот-д'Івуарі, Іраку.

У 2005 році з введенням в експлуатацію Находкінського родовища Компанія почала реалізацію газової програми, відповідно до якої видобуток газу зростатиме прискореними темпами. Ресурсною базою для реалізації цієї програми є родовища Большехетської западини, Каспійського моря і Центрально-Астраханське родовище в Росії, а також міжнародні газові проєкти: Кандим - Хаузак - Шади в Узбекистані і Шах-Деніз в Азербайджані.

ЛУКОЙЛ володіє нафтопереробними потужностями в Росії та за кордоном. У Росії Компанії належать чотири великих НПЗ - у Пермі, Волгограді, Ухті та Нижньому Новгороді, і два міні-НПЗ. Сукупна потужність російських НПЗ становить 44,1 млн т/рік нафти. Зарубіжні НПЗ Компанії розташовані на Україні, в Болгарії та Румунії, їхня сукупна потужність становить 14,0 млн т/рік нафти. У 2006 році на власних заводах Компанії було перероблено 48,9 млн т нафти, у тому числі на російських - 39,5 млн т.

Станом на початок 2007 року збутова мережа Компанії охоплювала 19 країн світу, включно з Росією, країнами ближнього зарубіжжя та державами Європи (Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Україна, Болгарія, Угорщина, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Сербія, Румунія, Македонія, Кіпр, Туреччина), а також США, та налічувала 200 об'єктів нафтобазового господарства та 5 793 автозаправних станцій (включно з франчайзинговими).

У 2008 році в рамках реалізації Програми стратегічного розвитку на 2008-2017 роки у ВАТ ЛУКОЙЛ був створений новий бізнес-сектор - Електроенергетика. До нього, крім придбаного в 2008 році ВАТ ЮГК ТГК-8 і власних електростанцій на родовищі в Росії, входять також підприємства, що генерують електро- і теплоенергію в Болгарії, Румунії та на Україні. Загальне вироблення електричної енергії компаніями сектора становило 16,2 млрд кВт/год, вироблення теплової енергії перевищило 18,1 млн Гкал (частка ВАТ ПГК ТГК-8 у загальному виробленні становила 90% і 85%, відповідно). У довгостроковій перспективі бізнес-сектор «Електроенергетика» стане важливим фактором зростання капіталізації Компанії.

Станом на початок 2009 року збутова мережа Компанії охоплювала 25 країн світу, включно з Росією, країнами ближнього зарубіжжя та державами Європи (Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Україна, Болгарія, Угорщина, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Сербія, Чорногорія, Русь, Польща, Латвія, Литва, Угорщина, Фінляндія, Естонія, Польща, Україна, Польща, Сербія, Сербія, Чорногорія, Руслан, Сербія, Чорногорія, Румунія, Македонія, Кіпр, Туреччина, Бельгія, Люксембург, Чехія, Словаччина, Хорватія), а також США, і налічувала 204 об'єкти нафтобазового господарства із загальною резервуарною місткістю 3,06 млн м3 та 6 748 автозаправних станцій (включно з франчайзинговими).