Коли я вперше побачила анонс «Без меж», мене вразила сама ідея — показати ветеранів, які не здаються навіть після найсерйозніших випробувань. Дивлячись епізоди, я була здивована, як сильно спорт може змінити людину: це не просто фізичні вправи, а справжня боротьба — за себе, за мрію, за гідність. Історії учасників — це не телевізійний драматизм заради рейтингу, це справжнє життя: поранення,... Читати відгук Коли я вперше побачила анонс «Без меж», мене вразила сама ідея — показати ветеранів, які не здаються навіть після найсерйозніших випробувань. Дивлячись епізоди, я була здивована, як сильно спорт може змінити людину: це не просто фізичні вправи, а справжня боротьба — за себе, за мрію, за гідність. Історії учасників — це не телевізійний драматизм заради рейтингу, це справжнє життя: поранення, біль, реабілітація, але також надія, любов до сім’ї та бажання йти далі. Ведучі — Надія Хільська та Анатолій Анатоліч — додають тепла й щирості: вони не просто ведуть шоу, вони справді підтримують ветеранів, прислухаються, розуміють. Після перегляду мене переповнює повага й натхнення: “Без меж” — це не просто реаліті, це приклад того, як можна знайти силу навіть у найважчі моменти життя.