Фільм «Підтон» я точно не пропущу в прокате. Ідея про те, що звук може бути не просто мотивом для страшної сцени, а самим джерелом страху, звучить неймовірно. Трейлери та тизери передають відчуття, що тебе оточує щось невидиме і невимовне — наче монстр не в кінці коридору, а в кожному шелесті та тиші. Режисер зробив аудіо частиною сюжету, де головна героїня... Читати відгук Фільм «Підтон» я точно не пропущу в прокате. Ідея про те, що звук може бути не просто мотивом для страшної сцени, а самим джерелом страху, звучить неймовірно. Трейлери та тизери передають відчуття, що тебе оточує щось невидиме і невимовне — наче монстр не в кінці коридору, а в кожному шелесті та тиші. Режисер зробив аудіо частиною сюжету, де головна героїня слухає записи, і з кожною новою стрічкою страх накручується всередині тебе майже так само, як у неї. Це не просто «банальний хорор з jump scares» — це жах, що повільно обволікає твої думки й не відпускає. Головна героїня Еві — не слабка панікерка, що ховається від привидів, а жива людина зі своїми страхами, втратами і сумнівами. І те, як несподівано її світ починає лунати так само, як ті записи, робить усе набагато глибше. Це не просто фільм про привидів — це історія про те, як страх проникає всередину нас самих і починає керувати нашою свідомістю.