Гість Отзыв написан 23 апреля, 2026 год6 просмотров
У відділі M.E.Doc панує токсична атмосфера через стиль управління виконавчого директора. Вище керівництво це влаштовує. Умови праці важкі як фізично (духота в офісі), так і морально. Зарплата низька. Цитата Дмитра Карпачова прям в яблучко, це 100% про компанію «Софтком». «Чому ви погоджуєтесь працювати за копійки? Далі найпоширеніші причини, чому ви можете відмовлятися від гідної оплати і що з цим робити. Відчуття сім’ї. Замість грошей — корпоративи, піца по п’ятницях та гасла про «команду». У психоаналітичному коучингу це називається регресією до інфантильної потреби в належності. Людина шукає в компанії «ідеальну матір», яка прийме і нагодує. Для того щоб у такому сценарії почати заробляти більше, має відбутися сепарація. Ви маєте побачити, що робота — це не всиновлення. Психіка має навчитися витримувати позицію самостійного дорослого професіонала, якому не потрібна безкоштовна «піца», щоб відчувати власну цінність. Покращення низької самооцінки. Замість грошей дали табличку «ведучий спеціаліст» або «тимлід». Ви погодилися на фантик замість цукерки. У психоаналітичному коучингу це називається нарцисичною компенсацією. Символічне визнання замінює реальний ресурс. Ego отримує короткочасне підживлення статусом, але матеріальна сторона життя при цьому не змінюється. За такого сценарію важливо дослідити нарцисичну вразливість людини. А також з’ясувати, чому зовнішній ярлик стає настільки важливим, що людина готова працювати майже безкоштовно. Результатом такої роботи стає самоцінність, яка спирається на реальні результати і реальні гроші, а не на символічні титули. Стабільність у клітці. Замість грошей вам дають ілюзію стабільності. Вас лякають, що зараз гарної роботи ніде не знайдеш, що зараз не ті часи, щоб перебирати. Людина обирає вонюче, але знайоме болото замість невідомих перспектив. Бо невідомість завжди лякає, а до смороду болота ти вже наче й звик. Страх невідомого може бути сильнішим за бажання заробляти більше. У психоаналітичному коучингу робота зі страхом часто зводиться до формули: давай створимо умови, за яких ти не будеш боятися. Надія як анестезія. Замість грошей вам обіцяють привабливе майбутнє. «Ще треба почекати». «Після нового року обов’язково піднімемо». Людина погоджується працювати сьогодні за менше, бо психологічно живе в уявному майбутньому, де її нарешті оцінять. Це дозволяє не визнавати неприємну реальність, де не вистачає грошей. Надія тут працює як знеболення. У психоаналітичному коучингу це називається розщепленням. Ви відрізаєте себе від реальності («зараз погано») і живете у фантазії («скоро буде добре»). З такого сценарію важливо повернути людину до того, що фактично відбувається «тут і зараз». Коли фантазії про «доброго керівника», який колись усе виправить, перевіряються на реальність, стає можливим приймати дорослі рішення. Плутанина між цінністю і винагородою. Замість грошей людину цінують, хвалять і шанують. Як наслідок, вона починає сприймати гарне ставлення як оплату своєї праці. Тут причина може бути у відсутності диференціації. Людина не розрізняє емоційну винагороду (любов або визнання) і матеріальну винагороду. Часто це формується ще в дитинстві, коли любов дорослих потрібно було заслужити «правильною поведінкою» або старанністю. За такого сценарію важливо навчитися розділяти ці речі. Похвала може бути приємною, але за мариновані свинячі вуха на базарі все одно доведеться платити реальними грошима. Коли ці поняття розділені, маніпулювати людиною стає значно складніше. Проблема не в тому, що почуття «сім’ї», стабільність чи надія на перспективу є чимось поганим. Це природні потреби кожної людини. Проблема починається там, де безсвідоме використовує ці потреби як захист від дорослої відповідальності. Кожен з описаних сценаріїв має свою ціну. Ви не просто «мало заробляєте» — ви інвестуєте різницю між вашим реальним потенціалом і поточною зарплатою у відчуття, що вас «люблять» (сім’я), у відчуття, що ви «важливий» (статус), у відчуття, що «все буде добре» (надія).
Секта, типу "сім'я", яка заробляє на тобі - Отзывы о СОФТКОМ
Цитата Дмитра Карпачова прям в яблучко, це 100% про компанію «Софтком».
«Чому ви погоджуєтесь працювати за копійки?
Далі найпоширеніші причини, чому ви можете відмовлятися від гідної оплати і що з цим робити.
Відчуття сім’ї. Замість грошей — корпоративи, піца по п’ятницях та гасла про «команду». У психоаналітичному коучингу це називається регресією до інфантильної потреби в належності. Людина шукає в компанії «ідеальну матір», яка прийме і нагодує. Для того щоб у такому сценарії почати заробляти більше, має відбутися сепарація. Ви маєте побачити, що робота — це не всиновлення. Психіка має навчитися витримувати позицію самостійного дорослого професіонала, якому не потрібна безкоштовна «піца», щоб відчувати власну цінність.
Покращення низької самооцінки. Замість грошей дали табличку «ведучий спеціаліст» або «тимлід». Ви погодилися на фантик замість цукерки. У психоаналітичному коучингу це називається нарцисичною компенсацією. Символічне визнання замінює реальний ресурс. Ego отримує короткочасне підживлення статусом, але матеріальна сторона життя при цьому не змінюється. За такого сценарію важливо дослідити нарцисичну вразливість людини. А також з’ясувати, чому зовнішній ярлик стає настільки важливим, що людина готова працювати майже безкоштовно. Результатом такої роботи стає самоцінність, яка спирається на реальні результати і реальні гроші, а не на символічні титули.
Стабільність у клітці. Замість грошей вам дають ілюзію стабільності. Вас лякають, що зараз гарної роботи ніде не знайдеш, що зараз не ті часи, щоб перебирати. Людина обирає вонюче, але знайоме болото замість невідомих перспектив. Бо невідомість завжди лякає, а до смороду болота ти вже наче й звик. Страх невідомого може бути сильнішим за бажання заробляти більше. У психоаналітичному коучингу робота зі страхом часто зводиться до формули: давай створимо умови, за яких ти не будеш боятися.
Надія як анестезія. Замість грошей вам обіцяють привабливе майбутнє. «Ще треба почекати». «Після нового року обов’язково піднімемо». Людина погоджується працювати сьогодні за менше, бо психологічно живе в уявному майбутньому, де її нарешті оцінять. Це дозволяє не визнавати неприємну реальність, де не вистачає грошей. Надія тут працює як знеболення. У психоаналітичному коучингу це називається розщепленням. Ви відрізаєте себе від реальності («зараз погано») і живете у фантазії («скоро буде добре»). З такого сценарію важливо повернути людину до того, що фактично відбувається «тут і зараз». Коли фантазії про «доброго керівника», який колись усе виправить, перевіряються на реальність, стає можливим приймати дорослі рішення.
Плутанина між цінністю і винагородою. Замість грошей людину цінують, хвалять і шанують. Як наслідок, вона починає сприймати гарне ставлення як оплату своєї праці. Тут причина може бути у відсутності диференціації. Людина не розрізняє емоційну винагороду (любов або визнання) і матеріальну винагороду. Часто це формується ще в дитинстві, коли любов дорослих потрібно було заслужити «правильною поведінкою» або старанністю. За такого сценарію важливо навчитися розділяти ці речі. Похвала може бути приємною, але за мариновані свинячі вуха на базарі все одно доведеться платити реальними грошима. Коли ці поняття розділені, маніпулювати людиною стає значно складніше.
Проблема не в тому, що почуття «сім’ї», стабільність чи надія на перспективу є чимось поганим. Це природні потреби кожної людини.
Проблема починається там, де безсвідоме використовує ці потреби як захист від дорослої відповідальності.
Кожен з описаних сценаріїв має свою ціну. Ви не просто «мало заробляєте» — ви інвестуєте різницю між вашим реальним потенціалом і поточною зарплатою у відчуття, що вас «люблять» (сім’я), у відчуття, що ви «важливий» (статус), у відчуття, що «все буде добре» (надія).
отзыв
Комментарии к отзыву