Привела туди батька з раком печінки і крововиливом за два дні до того (про який ми ще не знали). Ледве доїхали. А там до нас одразу з реєстратури почали ставитись як до лайна. Показово, що прямо в реєстратурі змушують підписувати папірець, що нам все роз'яснили, відповіли на всі наші питання, ми згодні з призначеним лікуванням і не маємо претензій. Ми маємо це підписувати, ще не бачивши лікаря!
А після підпису йдемо в чергу, чекаємо її робочого часу. Взагалі не зважаючи на жахливий стан мого батька, лікар не почне прийом ні на хвилину раніше свого часу. Що, взагалі, правильно, якби вона не виходила і не кричала на нас, коли ми до неї навіть не стукали. Ми, перебуваючи без того на межі, отримали в обличчя чергову неспровоковану агресію. Дочекались свого часу і ще хвилин 15 зверху - бо нас ніхто не кликав, а заходити самим уже було просто страшно. І лікар була несподівано весела, голосна. Неадекватна, ні до прийому, ні під час. Наче прийняла щось. Особливо не цікавилася скаргами. Відправила нас на колоноскопію (дослідження кишківника через задній прохід), КТ і біопсію. Наче не знала, що записатись на всі ці процедури ми зможемо на тижні і місяці вперед.
Поки шукали лікаря, що робить біопсію, ще якась жінка дуже хотіла вчити нас, як треба спілкуватись з лікарями-небожителями.
Вони там всі розжиріли на безкарності, бо онкохворі не мають сил відповідати на неприкриту зневагу до них.
Якби ми пішли на прописану колоноскопію після крововиливу печінки, це було б просто катування, абсолютно безглуздо. За пару днів до того батько втрачав свідомість від болю, їхні "процедури" могли б просто вбити його. Але для цих тварюк пацієнти - жалюгідно виглядаюча перепона їхньому існуванню за державний кошт.
Я - учасниця бойових дій з пораненням - як і сотні тисяч інших свідомих українців, ризикувала життям за таких "людей". За скотське відношення до мого батька.
Розжирілі на слабких онкохворих - Отзывы о Харьковский Областной Центр Онкологии
А після підпису йдемо в чергу, чекаємо її робочого часу. Взагалі не зважаючи на жахливий стан мого батька, лікар не почне прийом ні на хвилину раніше свого часу. Що, взагалі, правильно, якби вона не виходила і не кричала на нас, коли ми до неї навіть не стукали. Ми, перебуваючи без того на межі, отримали в обличчя чергову неспровоковану агресію. Дочекались свого часу і ще хвилин 15 зверху - бо нас ніхто не кликав, а заходити самим уже було просто страшно. І лікар була несподівано весела, голосна. Неадекватна, ні до прийому, ні під час. Наче прийняла щось. Особливо не цікавилася скаргами. Відправила нас на колоноскопію (дослідження кишківника через задній прохід), КТ і біопсію. Наче не знала, що записатись на всі ці процедури ми зможемо на тижні і місяці вперед.
Поки шукали лікаря, що робить біопсію, ще якась жінка дуже хотіла вчити нас, як треба спілкуватись з лікарями-небожителями.
Вони там всі розжиріли на безкарності, бо онкохворі не мають сил відповідати на неприкриту зневагу до них.
Якби ми пішли на прописану колоноскопію після крововиливу печінки, це було б просто катування, абсолютно безглуздо. За пару днів до того батько втрачав свідомість від болю, їхні "процедури" могли б просто вбити його. Але для цих тварюк пацієнти - жалюгідно виглядаюча перепона їхньому існуванню за державний кошт.
Я - учасниця бойових дій з пораненням - як і сотні тисяч інших свідомих українців, ризикувала життям за таких "людей". За скотське відношення до мого батька.
отзыв
Комментарии к отзыву