Национальный Институт Рака
Національний інститут раку України (НІР) – це клінічний та дослідницький міжнародно-акредитований онкологічний центр, що є невід’ємною частиною спеціалізованої, висококваліфікованої медичної допомоги в Україні. НІР охоплює всі аспекти контролю за онкологічними захворюваннями: профілактика, скринінг, лікування та наукові дослідження. НІР проводить дослідження на базовому, трансляційному та клінічному рівнях, що в кінцевому підсумку,... подробнее
Клиники
Проскурня Людмила Анатоліївна - Отзывы о Национальный Институт Рака
1. Якщо Ви ше не на операційному столі, то швидше ноги в руки і знайдіть іншого лікаря!!!!!!!
2. Для Проскурні головне гроші, які ви повинні заплатити за операцію і аби ніхто «не піймав на гарячому»! А тому не дай Боже, у Вас виникнуть ускладнення, Вона зробить все аби умити руки і обставити все так, наче вона не при справах! Шкода, що нас про це ніхто не попередив! Шкода, що ми повірили і не шкодуючи жодної копійки довірилися цій лицемірній людині! Саме через неї ми втратили близьку людину і вже нічого не повернеш!
Сьогодні вже пройшло 5 місяців після смерті мами!
По суті: мамі потрібна була операція по видаленню кісти. А оскільки вона вже в віці і менопаузі, то лікарка запропонувала провести Пангістеректомію (видалити і матку і придатки)
Вона говорила про те, як буде погано, коли цього не зробити, і як буде добре після того, коли все прибрати (цитую: “І жити собі спокійно!”). Звикли ми так – в більшості довіряти людям в білих халатах.
Були моменти, які сигналізували зупинитися:
1) Проскурня геть погано бачить. Коли читала заключення, то просто жмурилася і вдивлялался в слова. А в голові крутилося: “як же вона оперуватиме?”
2) Вона призначала дослідження, а коли ми поверталися з результатими, вона просто не памятала, що ми повинні були зробити... , а потім одне й те саме перепитувала. Але ми розуміємо, що в Інституті тисячі пацієнтів і просто спокійно нагадували і пояснювали.
3) В очі говорила про те, яка буде складна операція, а потім, коли при нас телефонувала анастезіологу і домовлялася про те, що він буде з нею на операції, то казала приблизно таке: “Там все просто і типово без шуму і зайвих рук обійдемося!” Насторожувало, але знову ж таки, не зупинило!
4) Сума, яку нам озвучили – 50 000- 60 000 грн шокувала, бо онкології ні по маркерах ні по КТ не було. Ті хто бувають в коридорах Інституту знають, що хворі часто обговорюють між собою “що і по чому”. От ми під дверима в очікувані запитували в тих, хто чекав. У всіх різні діагнози, хтось до операціїї, хтось після, але всі називали орієнтовно таку саму суму "за роботу лікарки". А одна жінка в коридорі шокувала, коли казала, що вона після операції (коштувала опреація онкохворій 50 000 грн) приїхала вже на другу хімію і чекає Проскурню аби заплатити їй за препарат 18 000 грн.
Дивувало, іноді шокувало, але не зупинило, бо були налякані, що якщо не зробитицю операцію, то буде гірше.
Як відбувається оплата? Мене попросили до операції занести в кабінет 10 000 грн, а потім після операції ще рівно 36 000 грн. Це вийшло меньше ніж назвала попередньо лікарка. Звичайно, ці кошти передані без будь-яких чеків і т.п.. І звичайно, що окрім цієї суми обстеження перед операцією обійшлося біля 6 000 грн, доопераційний список препаратів, які треба було, само собою, купити обійшовся біля 5 000 грн, після операції окремо 100 доларів анастезіологу та 600 грн медсестрам, і післяопераційний - одразу орієнтовно так само біля 5 000, а потім просто потік… . Не в грошах справа, а втому, що вони сплачуються не офіційно. І ми самі по своїй волі віддаємо, бо хочемо аби наші рідні жили і сперечатися ніхто не буде, якщо лікар говорить 50 000 чи 100 000… . Ти їх знайдеш і віддаси!
Зі слів лікарки операція пройшла успішно, і на 3-й день маму виписують із лікарні. Проскурня дає рекомендації, говорить про те, що можна їй телефонувати, якщо будуть питання. Одразу в той же день після лікарні маму починає нудити і ми телефонуємо, лікарка говорить, що таке буває, все пройде. На наступний день стає гірше (рвота і мама жаліється, що зовсім не мочиться і гази не відходять). Ми знову телефонуємо і просимося аби лікарка оглянула, ми настояли і поїхали в Інститут – вона навіть не оглянула маму, ніякого обстеження додаткового ,…нічого, а лише проговорила, що такое буває в післяопераційний період, все пройде. Ще через день починається рвота і мамі стає гірше і гірше! Це вихідний! Проскурня в телефонному режимі говорить, які купити препарати, знайти медсестру і прокапати, ми їдемо на крапельницю і відкапуємо назначене. Так ще продовжуєтьяс декілька днів. Я починаю благати забрати маму в лікарню і оглянути, але лікарка говорить, що в цьому не має сенсу і вона відправить свою медсестру із Інституту, яка поставить вдома крапельницю і подивиться, що там з кішечником, бо та має велиезний досвід і т.п.. Після приїзду медсестри Проскурня телефонує і говорить про те, що їй медсестра передала, що все нормально і мама просто привертає до себе увагу.
На наступний день нас везла вже швидка, бо мамі стрімко стало гіршати, нудодата не зупинялася, і мама просто не могла піднятися самостійно з ліжка. Ще через 2-3 години (все вже, як в фільмі жахів) у мами носом пішли фекалії, і черговий хірург терміново готував операцію. По швидкій повезли вже не в Інститут, а повезли по прописці. Я зателефонувала Проскурні, але вже і не варто було! Вона почала говорити, що все буде добре і т.п.. Не треба було мені взагалі їй вже телефонувати.
Що сталося?
На кожному шві, який був зроблений Проскурньою Л.А. була спайка. Офіцийна назва діагнозу: спайкова хвороба і гостра кишкова непрохідність. 4 години операція, 3 дні в реанімації. Організм вже відмовляйвся повератится до норми. Згодом ставало трохи краще, але через певний час знову гірше, знову операція, реанімація. Вже просто навіть шви не хотіли загоюватися, а мама була обезсилена. Так 1,5 місяці страждань і в мами відмовили нирки і зупинилося серце!
Халатність і втрачений час через Проскурню Л.А. забрали в нас рідну людину!
Я просто благаю тих, хто наляканий і шукає контакти і можливості врятувати життя собі чи рідним, обходьте стороною Проскурню Людмилу Анатоліївну! Це людина, якій важливо взяти гроші і прикрити своє «мяке місце» аби ніхто не сказав їй, що вона у чомусь не права! Підкреслюю, що коли мамі стало погано, ми благали аби взяли на обстеження в Інститут, там де оперували, але вона просто на відріз цього не хотіла. Відчуття, що зробила операцію, випхала із лікарні і їй абсолютно все одно, що з вами буде після, і ніякої відповідальності!
1 согласен
отзыв
Комментарии к отзыву
Тоже после полного удаления матки и придатков маму выпихнули через несколько дней домой... а еще через несколько дней ее приняла другая больница... а еще через несколько дней в другой больнице был труп.
Тогда-то Л.А. Проскурня утратила всю свою "занятость", апломб, надменность и быстренько примчалась в ту, другую больницу, уговаривать нас (совместно с завхирургией) забирать маму домой - но не проканало.
Годы спустя я прочитала, что при удалении матки одна из важнейших вещей, которую должен уметь сделать опытный хирург - закрепить петли кишечника, которому больше не на что опираться, под ним же образуется полость, чтобы не случился заворот кишок. От которого и Ваша, и моя мамы умерли, со всею симптоматикой. Я выносила в больничный туалет по ночам судна жидкого дерьма, которым ее рвало, никакая санитарка этого бы делать не стала. Сложно представить смерть более мучительную, страшную, грязную.
И такой еще штрих - мы не знали, что оперировала Проскурня, операцию должна была делать знаменитая профессор Воробьева, тогда еще она была жива. Нас обманули, Воробьева 1000$ хоть не взяла, а Проскурне мы заплатили, думая, что она ассистировала, ее это не устроило, как оказалось. Воробьева просто тайком спихнула ей безнадежного пациента. Десять лет спустя знаменитая профессор ещё не старой умерла от той же болезни: Бог всё видит и ничего не забывает.
Людмила Анатольевна даже не знала, удалены или нет яичники, как она оперировала, вообще непонятно. А после смерти дрожащими руками исправляла в справке II стадию на IV - с диагнозом нас тоже обманули. Никакой суд бы исправление такое не принял, да мы судиться и не стали. Возмездие всё равно настигнет само, и настигает.