Фильм Мой карпатский дедушка (2023)
Комедийный фильм "Мой карпатский дедушка" совместного производства Украины, Италии, Молдовы и Чехии про подростка по имени Микеле, проживающего в Италии в городе Генуи. Однажды, Микеле узнает о том, у него есть дедушка в Украине в Карпатах и теперь ему предстоит туда поехать и найти общий язык со своим новоиспеченным родственником.
Фильмы 2024
Фільм, який ПОТРІБНО переглянути і осмислити з дітьми. - Отзывы о Фильм Мой карпатский дедушка (2023)
Раніше в моєму житті було чимало речей, яких я боялась. Вони здаються смішними порівняно з тими ризиками, які супроводжують наше тут і зараз… У цьому фільмі, де підліток страждає (хоча й старанно приховує), фобією висоти, є три головні рецепти від страху. Нас тримає генетична памʼять, той попіл предків, яким варто покаянно посипати голову, як робить це вільний карпатський вітер, коли хлопчик тремтячими ногами піднімається заледенілими деревʼяними східцями старої сторожової вежі… Нас тримають наші рідні, готові жертовно простягнути нам руку допомоги, як робить це дідусь, коли переляканий хлопець необачно зависає над прірвою… Нас тримає любов, яка дає нам силу перемогти всі перешкоди, які ще вчора здавалися нам нездоланними, а сьогодні ми впевнено піднімаємось вгору, як робить це закоханий юний герой, проходячи металевим лабіринтом нових сходів, щоб освідчитись дівчині, про яку так давно мріяв… Але найбільше вивищує та тримає нас у польоті — рідна земля, яка під ногами… Мабуть, що отой епізод, де режисер фільму «Мій карпатський дідусь» Заза Буадзе власноруч керує гвинтокрилом над прекрасними зеленими горами, посадивши поруч підлітка, який боїться висоти, — не лише красива алюзія на «Міміно». Це особисте зізнання в любові своєму грузинському корінню, своїй рідній землі, і землі оцій нашій, українській, яка прийняла та щедро обдарувала великого митця натхненням та успіхом… Безперечно — це найкращий фільм Зази Буадзе. І найкраща роль Богдана Бенюка. Який в парі з молодим італійським актором Сімоне Коста продемонстрували обоє високий майстер-клас гри, що викликає у глядача всю гаму емоцій: від щирого сміху до тихої печалі, від несприйняття та осуду вчинків головних героїв до справжнього захоплення ними. Хоча і другорядні герої у фільмі «Мій карпатський дідусь» зіграні просто блискуче. Це взагалі фантастична знахідка — отой молодий гуцул, не актор, який так правдиво зіграв Юрика. Сцени з ним підносять фільм до рівня біблейської притчі про блудного сина. І ота ікона Янгола, яку реставрує сільський художник, де Янгол простягає руку людині, є однією із ключових у фільмі. Як і галерея картин про Божу допомогу, перед якими благоговійно завмирає у чужому католицькому храмі мама хлопчика, самотня зневірена та зраджена усіма українська мігрантка… Безперечно, що є у фільмі не лише грузинська ліричність та романтика, а й ота нотка спорідненості із полотнами великого і справжнього італійського кіно: від Бернардо Бертолуччі із його «Мрійниками» до Паоло Соррентіно із його «Рукою Бога». Цікаво, що зйомки свого фільму Заза Буадзе розпочав раніше, ніж видатний італійський режисер. І обидва фільми переплелися у часі із «Дюною» Дені Вільньова та «Фабельманами» Стівена Спілберга. Тема дорослішання — найактуальніша зараз у світовому кіно. Тому що, всі ми прискіпливо вглядаємося в обличчя наших дітей і онуків. Тому що, всіх нас зрештою цікавить: хто вони, ці загадкові та не зрозумілі нам створіння у порваних джинсах, які старанно відгороджуються від нас та світу своїми навушниками… І як достукатися до них? Як знайти музику у своєму серці, щоб звучати з ними на одній ноті? Музика Іллі Разумейка та Романа Григоріва під рукою талановитого режисера магічно поєднує італійське морське узбережжя із древніми карпатськими горами, тіні забутих предків із вірними нащадками, долаючи прірву між поколінням зашорених та консервативних дідусів та їхніми проєвропейськими, такими розкутими та смішними онуками… Чудове кіно для всієї родини… І не бійся ні висоти, ні прірви: якщо спіткнешся, Бог неодмінно простягне тобі свою руку, а небо триматиме тебе своєю парасолькою та прикриє від усіляких бід…
Автор Людмила Семенюк
отзыв
Комментарии к отзыву