Джек Лондон – Мартин Иден отзывы с оценкой «Отлично»
Отзывы пользователей
Джек Лондон – Мартин Иден
"Мартена Идена" считают лучшим романом Джека Лондона. Судьбы Мартена Идена и Джека Лондона очень схожи. Иден работал на фабрике, был коченаром и прачкой, плавал матросом на кораблях, влюбился в девушку из интеллигентной буржуазной семьи, и это оказалось дополнительным стимулом для того, чтобы со всей энергией и напором заняться самообразованием. Первые... подробнее
Рейтинг 5 из 5 на основании 2 отзывов
Книги
Твір, який міняє мишлення
Протягом твору бачимо еволюцію головного персонажа, від звичайнісінького матроса до визнаного на весь світ письменника. Одночасно з цим розгортається любовна лінія: кохання Мартіна Ідена до дівчини з буржуазної сім‘ї Рут, що впринципі й стало причиною першої сюжетної лінії. Намагаючись завоювати любов Рут і розуміючи величезну прірву між його класом і її, Мартін Іден робить все для того щоб «вибитися в люди» і стати їй рівнею: займається самоосвітою, читає купу книжок, багато працює, майже не спить і мріє про кар‘єру письменника. Пише багато, дуже багато, читає ще більше, але ніякі газети не приймають його творів, хоч ті і набагато перевершують усі написані до цього твори в газетах і журналах, адже мають глибину і порушують реально важливі питання тогочасного життя. Чим далі Мартін Іден росте духовно, тим більше розуміє усю ницість буржуазного класу - людей, які колись здавались йому ідеалом і життя в «високих кругах», яке колись здавалося для молодого матроса мрією, постає перед Мартіном Іденом під іншим кутом. За університетськими дипломами, розумними, але поверхневими словами він бачить людей з вузьким кругозором, обмеженим розумом і зовсім позбавлених власної думки. Навіть Рут не може по-справжньому оцінити Мартіна Ідена, як людину, як особистість, для неї важливий статус і посада, тому вона всіма силами намагається вмовити Мартіна відмовитися від письменницької кар‘єри, яка не приносить ніякого прибутку, і влаштуватися на роботу в контору до її батька. Всі цураються Мартіна, Рут розриває з ним заручини, він живе в злиднях, за останні гроші відправляє свої рукописи до друку, і так триває протягом двох років. Чудом долі якась газета приймає один з його творів, шо робить багато ажіотажу серед публіки, Мартін стає дуже популярним, за його рукописи видавництва починають «битися», до Мартіна приходить слава, визнання і величезні гроші. Разом з тим змінюється відношення людей до нього. Усі запрошують його на обіди, розповідають які чудові його твори і т.д. і т.п. Рут, яка ще місяць тому уникала його всіма способами, приходить до нього, просить пробачення і признається в коханні. Мартін розчаровується в людях, розчаровується в житті. Він залишився тим самим Мартіном, яким і був раніше. Усі його твори, що зараз принесли йому славу і визнання були написані давно, коли він був голодний, холодний, відкинутий всіма. Нічого більше не приносить йому радості. Втративши будь-який інтерес до життя і розчарувавшись у всьому, Мартін Іден покінчує життя самогубством.
Зробила для себе кілька висновків:
- любов, описана в книгах, віршах, поемах, картинах, фільмах, любов від якої метелики в животі, любов яка спонукає на безумні вчинки, любов, коли він не може жити без неї - не завжди любов. якщо вона не має глибшої основи, якщо побудована просто на якомусь захопленні - рано чи пізно така любов приведе до розчарування. В кінці твору Мартін усвідомлює, що «..Рут він ніколи не кохав. Він кохав не її, а ідеальну неземну
істоту, створену його уявою, яскравий, світлий дух, оспіваний ним у любовних поезіях. Справжню Рут, буржуазну дівчину з буржуазною психологією та обмеженим буржуазним світоглядом, він ніколи не кохав.» Глибока думка. Коли люди закохуються, чи закохуються вони в саму людину, її особистість, чи будучи в рожевих окулярах закохуються в образ створений їх уявою? Ще один цікавий момент, автор буквально з перших розділів показує нам справжню сутність Рут, чого Мартін, будучи по вуха закоханим, не бачить. Зі сторони завжди видно краще. Треба прислухатись до порад людей.
- люди - то дуже лицемірні створіння і часто цінують не тебе самого, а те, що ти їм можеш дати. І то не обов’язково про гроші.
- «проте я волію лишатися самим собою і не хочу підганяти свій смак під загальноприйняті судження. Коли вже мені щось не подобається, то не подобається та й годі. Невже тільки тому, що щось подобається більшості моїх ближніх, я мушу вдавати, ніби воно й мені до смаку? Я не хочу підкоряти свої смаки моді!». Сильно сказано. Зараз не так, але раніше я дуже боялася виділятися серед інших, боялася сказати, що мені щось не подобається, або навпаки подобається шось, що не подобається іншим. Я боялась бути особливою, не такою як інші. Боялась сказати, що мені не подобається якась музика, яку слухають всі, серіали, які дивляться всі чи одяг, які одягають всі. Боялась сказати щось, що протирічить тому, що думають всі. Але чому я маю підкоряти свої смаки моді? Чому я маю підганяти свій смак під загальноприйняті судження? Я хочу бути такою як я є, залишатися собою. Певно тільки зараз до мене приходить усвідомлення того, що я не маю бути як всі, я така яка я є, і мені не потрібно цього соромитися.
- Нам треба люди, нам треба друзі. Треба «свої» люди, жити життям відлюдника важко. І думаю якби в житті Мартіна були такі люди, вся ця історія не завершилася б так сумно. Але він і не будував відносин, він не шукав «своїх» людей, а в кінці твору взагалі закрився від всього світу.
- І останнє. Не думаю, що автор вкладав цю думку, пишучи роман, але такої думки дійшла я. Якщо в житті немає Бога, якщо не має віри в те, що життя на землі - це ще не кінець, що є щось більше ніж це все, то все в житті розчарує. Розчарують люди. Розчарує кохання. Розчарує слава. Розчарують гроші. Розчарує те життя, про яке колись ти міг тільки мріяти. Трагічний кінець книги тому підтвердження.
Очень мотивирует. Может даже и хорошо, что я ознакомилась с "Мартеном Иденом" уже в более взрослом возрасте, а не в... Читать отзыв Спасибо огромное автору за такое призведение! Читала Джека Лондона еще в юношестве, но Мартина идена почему то не замечала в библиотеках. Возможно, в советском союзе этот роман был запрещен, как слишком американизированный))) Незнаю... Прочитала его уже где-то лет в 25.
Очень мотивирует. Может даже и хорошо, что я ознакомилась с "Мартеном Иденом" уже в более взрослом возрасте, а не в 15 лет.