Проблеми з гемороєм у мене давно. Загострилися останніх два роки, зокрема додався сильний зуд, іноді не можна було вночі спати, краплі крові на фоні закрепів і т.д. Останні кілька місяців самолікування допомагало лише на кілька днів і все йшло по новому колу. Тому врешті звернулася до лікаря. Огляд показав, що це вже 3-4 стадія. Лікар переконав мене, що консервативне... Читать отзыв Проблеми з гемороєм у мене давно. Загострилися останніх два роки, зокрема додався сильний зуд, іноді не можна було вночі спати, краплі крові на фоні закрепів і т.д. Останні кілька місяців самолікування допомагало лише на кілька днів і все йшло по новому колу. Тому врешті звернулася до лікаря. Огляд показав, що це вже 3-4 стадія. Лікар переконав мене, що консервативне лікування не буде дієве та запропонував процедуру hal-rar. Я прочитала про неї тут же на місці, ніби не складна, відносно швидке відновлення (5 тижнів, зі слів лікаря). До огляду готувалася, тому вирішила не відкладати на наступний раз.Зразу скажу, що була дурна. Пізніше про своє рішення жаліла десятки разів. З моєї розповіді зрозумієте, чому варто відвідати різних лікарів, які підтвердять необхідність саме операції.ДЕНЬ 1. Операція була під внутрішньовенним наркозом і пройшла безболісно. Завершилася десь за хвилин 40. Легка в’ялість після, а так ніяких особливих симптомів. Тобто після операції я сама своїми ніжками пішла на автобус, а потім додому. До речі, болю не було теж досить довго. Майже до вечора (лікар казав, що робити ще якусь блокаду, то певно її вплив). Перший наслідок, який я відчула, це своєрідна втрата чутливості, як в зоні операції, так і навколо. Як результат, сходити в туалет навіть "по-маленькому" виявилося не так легко. Бо ти не відчуваєш просто м’язів, які б мали це робити.Другий "сюрприз" мене чекав уже після повернення додому, тобто десь через години дві після операції, - це постійні виділення з ан**са. Те, що там стоїть тампон і його на ранок треба витягнути, - лікар мене попередив. Але те, що буде звідти постійно текти, ні. Тому мусила дзвонити у службу підтримки і питати, чи це ок. Виявилося, що так. Але насправді це досить некомфортно, бо потрібно кожних пів години змінювати або прокладку, або серветку марлеву, яку я клала поверх прокладки навпроти "місця", яке і створювало цю проблему. Бо зрозуміла, що інакше запас прокладок до ранку не доживе. Виділення як якась блідо рожевувата чи то коречнувата вода. На вечір я випила протизапальні, кровоспинні, проносне (лактулоза) і зробила обезболююче (щось на основі диклофенаку). Загалом на той момент було лише відчуття дискомфорту від тампона. Накрило мене аж в годині 3 ночі. Видно вже наркоз, блокада і т.д. повністю відійшли. Я не скажу, що біль пекельний, але був дуже неприємний. Відчуття, що тобі туди щось засунули і воно там заважає. Розпирання і тупий ниючий біль. Години дві крутилася. Врешті зробила ще один обезболюючий укол – кейвер. В інструкції написано, що ним не варто зловживати і вводити лише при нестерпних відчуттях. У мене відчуття не були нестерпні, але дві години «кайфу» виявилося достатньо, щоб прийняти рішення – вколоти. Подіяв десь за 20 хв і я заснула.Також після укола в годині 5 я витягнула тампон. Відчуття – жесть, бо обезболення одне пройшло, а інше ще не подіяло. Але я сподівалася, що роблю собі добро, думала, що це прибере відчуття розпирання. На жаль, ні. До речі, забігаючи наперед, скажу, що відчуття інородного предмету там лишалося аж до 3 дня включно.Ще додам, що вночі з’явилося також жахливе газоутворення. Причини не знаю, бо перед операцією дієта та очищення, в день операції очищення. Снідала бульйончик пустий і аж потім ввечері кефір і знов бульйон. Думаю, що це вплив якихось ліків.ДЕНЬ 2. Вранці знов протизапальне, кровоспинне і додались ще свічки Релів Адванс як обезболюючі. Скажу чесно, обезболюючого ефекту від них ніякого. Тобто не відчувається, що от було «до», потім ввела і «після» щось змінилося. Нічого. Єдине, що вони додали, це короткочасний біль. Бо ввести свічку, коли там все опухло, то дуже неприємно і ще й важко.Розпирання в місці операції, припухлість, дискомфорт від постійних газів, які через рани виходять. Хоча продуктів, що їх викликають, не їла. Добре, що я перед тим купила ліки від метеоризму. Почала пити, щоб трохи зменшити їх кількість. Обезболювальне до ранку вже перестало діяти. Біль терпимий, але дуже дискомфортний, тупий, ниючий, Періодично посилюється від газів. Укол вирішила не робити. Випила німесулід двічі за день, трохи після нього відпускало. Але в побічних прочитала, що можуть бути проблеми з затримкою сечі(( А в мене вона і так уже була.Проблема з туалетом лишилася. Бо в рекомендаціях написано – багато пити. І от маєте картину, коли сечовий міхур просто розпирає, ти відчуваєш, що він переповнений, а сходити не можеш. Твій низ не приймає тих наказів, що дає твоя голова. На щастя у відгуку якоїсь дівчини прочитала про ванночку з водою в тазіку. І це мене врятувало. Присідаєш, вода діє розслаблююче і ти миттєво починаєш робити свою справу. Навечір всі ті ж самі ліки+свічка, яка не допомагає(( Вночі знов кейверДЕНЬ 3. Протизапальне, кровоспинне, свічки Релів АдвансВдень лише раз пила знеболювальне. Дискомфорт був, але терпимий. В другій половині дня з’явилося відчуття переповненості в прямій кишці. Я подумала, що вже два дні не ходжу «по великому», їм, п’ю проносне, то мало б все це подіяти. Але ситуація аналогічна із сечовипусканням. Ти хочеш сходити, але не можеш. Врешті мені це вдалося зробити аж увечері і то не планово, а просто під час чергової ванночки для сечовипусканння. Вода розслаблююче спрацювала і для іншого.Знов метеоризм(( Відчуття жахливі. Таке враження, що разом з «газами» там з тебе випаде все. Але це лише відчуття.На вечір ті ж самі ліки+свічка. Вводити боляче, бо, коли ходила в туалет «по великому», то звісно там трохи все подразнилося. Але вночі уже обезболювальне (кейвер) не робила. Правда цілу ніч крутилася, метеоризм не припинявся, не зрозуміло було, що ще з тими газами випаде((Прокладки досі використовую, бо при кожному виході газів виходить геть по трошки, але все одно трохи слизу, крові і т.д. Тому треба це підстраховувати.ДЕНЬ 4. Прийняла планові ліки. Самопочуття краще, відчуття інородного тіла нарешті зникло. Але раділа я не довго. При поході в туалет мій організм все ж спромігся на якісь зусилля і я сходила «по великому» двічі десь впродовж години. Скажу, що це виглядало саме як спонтанний процес. Тобто ти не зовсім відчуваєш, що «там» відбувається. І це психологічно некомфортно, бо ти не можеш контролювати цей процес. Після туалету почало все зудіти, пекти вогнем, а по плану ж ще введення свічки. Після неї стало ще гірше. Навіть ходьба віддавала в моє «болюче місце».До речі, після свічки вранці і ввечері обробляла свою «рану» діоксизолем. Написано, що він обезболювальний. На мене, як і свічки, так і ця рідина такого ефекту не дають. Тому використовую його більш як заживляючий, бо він такий як густа олійка.Впродовж дня знов метеоризм, знов проблеми із сечовипусканням, відчуття наповненості в прямій кишці. Походи в туалет не дуже. «По малому» лише з водою, по іншому – ні. «По-великому» кілька раз щось трошки, але знову ж таки спонтанно, тобто ти не можеш це сповільнити, пришвидшити перш за все тому, що все там опухло і ти не розумієш, як цим керувати, ну і, по-друге, бо якось не можеш м’язами управляти нормально. Читала в якогось лікаря, що це такий спазм і це норма. На щастя, 4 чи 5 випорожнення були вже неприємні, але не катастрофічні. В мене навіть з’явилася думка припинити їсти, а лише пити (чай, кефір тощо), бо відчуття, що ти хочеш сходити в туалет, а не можеш, дуже не приємне. Але померти з голоду, напевно, то не найкраща ідея.Вишенька на торті – я підхопила якусь бацилу, а тому всі наслідки операції посилювалися додатково ще тим, що періодично я чхала, кашляла, намагалася висякатися і все це, звісно, віддавало в моє «болюче місце»((На ніч ті ж самі ліки, укол обезболювальний уже не робила. Він був приписаний на 3 дні.Вночі знов метеоризм, від якого з’явилося дуже неприємне відчуття в зоні операції, почало боліти і я врешті вирішила, що зроблю кейвер (обезболення).ДЕНЬ 5.О, щастя, я нарешті почала сама ходити в туалет «по-маленькому». Після сніданку випорожнення не було, хоча я й чекала. Тому поставила свічку і вперед працювати. Добре, що дистанційка. До 13 години нічого не їла, пила двічі чай. Самопочуття норм. Потім була кава, яка чомусь викликала метеоризм (певно, що в ній була крапля молока) і врешті спровокувала випорожнення, але зовсім не значне. Залишилося відчуття, що це не все, що «там» ще щось лишилося. Після обіду овочевим супом активізувався лише процес газоутворення, до вечора відчуття розпирання посилилось, постійні позиви в туалет, які, крім газів і якогось слизу з кров’ю, не дають. За разів 6, певно, врешті щось на останній раз вдалося, але біль був такий сильний, що мене аж трусити почало. В жар кидає, ноги ватяні, все спазмувалося. Мусила робити укол аналгін+дімедрол (власна ініціатива, мені не прописували). І через хвилин 15 врешті спазм і більм пройшов і можна було сходити.Вночі норм, лише метеоризм жахливийДЕНЬ 6Вранці все норм. Записалась на консультацію до гастроентеролога і, з її слів, лактулоза лише посилює метеоризм, половина продуктів, що проти закрепів, теж пов’язані з цим. Тому їх їсти не можна. Просто катастрофа.1 тиждень - ЗАГАЛЬНІ НАСЛІДКИ І ПРИЧИНИ ДЛЯ ДОМАШНЬОГО РЕЖИМУ Катастрофічних больових відчуттів, як читала в деяких відгуках, що людям навіть опіоїди не допомагали, то у мене не було.Важкі проблеми з сечовипусканням були 4 дні, з випорожненнями майже тиждень. Тому з одного боку я не втрачала своєї працездатності, тобто могла робити все, що потрібно. Працювала дистанційно, робила справи по дому. Але, якщо ви ходите на роботу, то ви не зможете робити жодної з гігієнічних процедур, які супроводжують процес заживлення. Тобто, по-перше, спочатку ви не можете самі сходити в туалет, треба додаткова стимуляція, яка не можлива на роботі, а також після того купа гігієнічних процедур. По-друге, гази кілька днів виходять разом із слизом, кров’ю абсолютно спонтанно і це супроводжується різкими звуками, які, не думаю, що готові чути ваші колеги. По-третє, коли з’являються випорожнення, то незрозумілі позиви в туалет ідуть практично кожні пів години і ти мусиш туди ходити, часто без наслідків. Не уявляю, як це робити на роботі.І, останнє, тазіків, теплої води, марлевих тампонів, гори прокладок, вологих серветок і т.д. ти на роботу не потягнеш. Тому працювати можна, але лише дистанційно. Якщо ж ні, то краще брати лікарняне чи відгули.7 ДЕНЬ - огляд у лікаря. Дуже болючий, я просто кричала, мене хвилин 5 ще трусило потім. Сказав, що заживлення іде за планом. На наступних 2 тижні приписав свічки обліпихові та левоміколь, а також свічки красавки як обезбол.На мої скарги, що процес випорожнення іде не окей, сказав: «А що ж ви хочете?». Як це – що я хочу? Звісно, що покращення. Я для цього і на операцію пішла. Але подумала, що ще ж мало часу пройшло для відновлення.Хоча тон лікаря не сподобався, бо виглядало так, що операцію зробив, гроші взяв, а там – то ваші проблеми.8-21 ДЕНЬ Проблеми з туалетом продовжуються. Не можна нормально сходити ні «по великому», ні «по малому». Або такий спазм, що нічого не виходить взагалі, хоча відчуваєш, що хочеш, або ж позив такий раптовий, що аби встиг добігти.Звідси висновок, що з походом на роботу знов можуть бути проблеми. У мене дистанційка була, то ок. І в місто за продуктами їздила здебільшого у 2 половині дня на голодний шлунок. Ризик позивів тоді мінімальний.Прокладки потрібні і далі, бо слиз може з’являтися з газами.Красавку використовувала кілька днів зранку, щоб зменшити болючість випорожень. Ефекту нуль, тому припинила.При випорожненні біль і кров, от просто тече((.Почали виходити нитки. І це виглядає не дуже, коли її шматок з тебе тирчить.З левоміколем взагалі катастрофа, бо він жирний, але не слизький. Тому «туди» його ввести, коли ще все опухле, дуже важко.Почалася паніка, що «там» нічого не заживе, а в рани попаде кал і все запалиться. Мій лікар у відпустці. Подзвонила до іншого лікаря, яка надає термінову консультацію онлайн. По-перше, вона запитала, чи точно мені була потрібна саме операція? Типу я це маю знати. Лікар же оцінює наслідки. Замість Левоміколю порадила Проктоглівенол. У нього є насадка і він кремоподібний.Врешті на кінець 3 тижня після операції трохи полегшився стан. Кров при випорожненнях зникла, хоча дискомфорт лишився.Досі контролювати цей процес на 100% не вдається. Якщо захотілося, то треба бігти бігом, інакше буде катастрофа.І ще – внизу там все виглядає просто катастрофічно. Якісь складки, між ними тріщинки. Якщо раніше це було схоже на отвір, то тепер на кратер, який просто розірвало з якимись кривими краями.Почитала в Інтернеті, що це може бути. Пишуть, що схоже на бахромку – складки, які лишаються після швів. Іноді їх треба видаляти окремо, бо можуть боліти, ну і вигляд в них зовсім не естетичний.25 ДЕНЬ був знов контроль у лікаря. На огляді було просто неприємно, але такого болю уже не було.Сказав, що процес заживлення добрий. Продовжити ще на 2 тижні обліпихові свічки.Наступного контрольного огляду вже не треба, поступово все заживе. Про «вигляд» зовні нічого не сказав.Запитала, чому там все виглядає не добре. Він сказав, що то ще наслідки набряку і воно мине. Якось не дуже віриться, але чекатиму.5 ТИЖНІВ.І от минає 5 тижнів, а я розумію, що особливого прогресу нема. Єдине, що більш менш стабілізувалося, то сама раптовість. Тобто я вже хоч трохи можу контролювати цей процес, а не відразу бігти. Водночас під час процесу не контролюється нічого, от ти тільки встиг сісти і все полетіло. Звісно, що це викликає біль при випорожненні, іноді з’являються краплини крові. Проносне приймаю, кал м’який, однак все одно біль.Зуд знов відновився.Зовні все виглядає дуже не гарно.Починаю панікувати, що буде погіршення, доведеться знов оперувати, а процес відновлення – це просто жах.Шукаю нового лікаря і звертаюся до того, кого порекомендувала гастроентеролог.НОВИЙ ЛІКАР.Питання номер 1, як і в попередньої лікарки, що була онлайн – ви точно впевнені, що без операції не обійшлося б? Я не знаю. На мою думку, було багато неприємних симптомів, але ж критичність стану оцінював той перший лікар. Так, зараз я вкотре переконуюся, що зробила дурницю, коли погодилася на операцію без інших консультацій. Але тоді мені це здавалось хорошим рішенням.Висновок нового лікаря – процес заживлення не ок. Тобто так, 5 тижнів ще мало для відновлення, але «там» все виглядає гірше, ніж мало б виглядати. По-перше, є шрами від швів, а значить я неправильно доглядала. По-друге – сильний спазм та звуження самого ануса. «Лікар вас мав попередити про такий можливий наслідок». Ага, мав попередити. Але він мене не попередив ні про що. Що з цим всім робити я дізнавалася з відгуків інших людей. А на всі мої скарги казав, що це ок, що так має бути і взагалі «Що я хочу?». А звуження, звісно, від того, що були шви, що було все стягнуто, що був постійний спазм і воно все в такому стані і заживало.По-третє, є грибкова інфекція, яку швидше за все занесли під час операції((ЩО РОБИТИ?Від грибка призначили мазь зовні.Всередину призначили ніфекаїн та бужування двічі на день (це самомасаж анального каналу, щоб хоча б трохи «розтягнути» його). 7 ТИЖНІВ.За цей час стан трохи покращився. Випорожнення стали більш контрольовані, я почала відчувати свої м’язи. Значною мірою знизився зуд.Повторний огляд у лікаря показав, що спазм пройшов та грибка нема.Звуження лишилося. Так, я трохи його розмасажувала, але трохи.Зовнішній вигляд уже кращий, нема ніяких складок, що висять, але є по колу низка невеликих тріщин((Далі мені приписали продовжувати бужування з аргосульфаном. Це мазь на основі срібла для заживлення.Повне відновлення можливо не раніше як через пів року (як вам інформація від першого лікаря про 5 тижнів), однак все одно будуть наслідки від того, що є звуження.І так, наслідки є, бо навіть якщо кал м’який, то все одно прохід для нього замалий, а якщо є хоч трохи закреп, то взагалі катастрофа.Вигляд ззовні такий собі - нічого не висить, але тріщини по колу є. Хоч не болять тепер.Довго сидіти не можна, бо зявляється зуд.Щодня продовжую бужування з маззю. І від усього цього уже як зомбі. Бо харчування потрібно контролювати, проносні постійно і то не завжди спрацьовують. Тобто тепер я змушена лікуватися не менше, ніж до операції, а ще й з більшими наслідками.ВИСНОВОК.Продовжуйте консервативне лікування до останнього.Пройдіть кілька лікарів, які вам скажуть, що без операції ніяк.Якщо вже без операції ніяк – шукайте хорошого лікаря. Якщо лікар до операції не розповідає про всі ризики, можливі труднощі відновлення і т.д. – шукайте іншого.